Мета: ознайомити учнів з політичним устроєм, господарським і соціальним
життям Київської Русі, сприяти усвідомленню учнями тісного зв’язку між ними,
формувати в учнів уміння виділяти головне, аналізувати історичні факти і події,
робити узагальнення; розвивати уміння працювати з картою, історичними
документами, текстом підручника, давати оцінку історичним явищам; сприяти
вихованню інтересу до історичного минулого української землі.
Обладнання: підручник, карта «Давньоруська держава в ІХ-ХІ ст.», атласи,
таблиці, схеми, макет паровозу з паперовими вагонами ( на дошку).
Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами
бесіди); наочні (ілюстрації); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична
бесіда, створення та розв’язування проблемних ситуацій), інтерактивні методи
(групова робота).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: історичний експрес.
ХІД УРОКУ
Учитель. Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми з вами вирушимо в подорож на
історичному експресі у часи князювання Володимира і Ярослава. Наша головна мета
— зібрати якомога більше відомостей про політичне і соціально-економічне
становище держави. На дошці ви бачите наш експрес, але його вагони порожні, тож
наша з вами мета — наповнити їх знаннями.
Групова робота «Історичний потяг»
Кожна із 5 груп отримує порожній вагон і перелік завдань з додатковими
матеріалами. Наприкінці роботи кожна група розповідає про свій вагон знань.
Кінцева мета — створити логічний ланцюжок матеріалу з даного питання.
• 1-ша група — «VIP-вагон для політичної еліти» ( додаток 1);
• 2-га група — «Загальний вагон» ( додаток 2);
• 3-тя група — «Вагон-ресторан» ( додаток
3);
• 4-та група — «Товарняк» ( додаток 4).
Учитель. Ось ми й заповнили наш експрес. Зараз ми з вами дізнаємось,
наскільки добре ви знаєте цей період. Приготуйтесь виконати декілька завдань.
Індивідуальна робота з картками
Робота для менш активних учнів ( додаток 5).
Робота з картою
1. Покажіть на карті три торговельні шляхи, що проходили територією Русі.
2. Знайдіть на карті шлях «із варяг у греки».
3. Де проходив цей шлях?
4. Які країни й міста він пов’язував?
5. Купці з яких країн користувалися цим шляхом і чим вони торгували?
Репродуктивна бесіда за питаннями
1. Про що вам говорять назви вулиць: Дьогтьова, Соляна, Гончарна,
Кожум’яцька?
2. На території колишньої Русі ХІ ст. археологи знаходять західноєвропейські
монети, а в країнах Заходу — давньоруські речі. Про що це свідчить?
Евристична бесіда
1. Чи було суспільство Київської Русі феодальним?
2. Що таке «феод»?
3. Які форми землеволодіння ви знаєте?
4. Що собою являло феодальне суспільство Середньовіччя?
5. Які верстви суспільства представлені в Київській Русі?
6. Що таке «феодальні повинності»?
7. Які повинності сплачували у Київській Русі?
Учитель. Справді, структура суспільств Київської Русі мала феодальну
основу, економічні відносини тут базувались на наявності земельних володінь та
фіксованих доходів з них. Відносини всередині панівної верхівки формувались на
основі васалітету.
V. Підсумковий етап уроку. Рефлексія.
– Сьогодні на уроці я дізнався ……..
-
Сьогодні
на уроці я навчився …
-
Сьогодні
на уроці найлегше мені було ….
-
Сьогодні
на уроці найважче мені було …
Учитель. Таким чином, у період з IX — у першій половині XIV ст. у Київській
Русі відбувався процес становлення феодальних відносин. Русь відіграла важливу
роль у формуванні політичної карти середньовічної Європи. Київська держава
виступила тим містком, що поєднав Європу з арабським Сходом та Візантією.
Загалом же Русь за княжих часів була однією з найвпливовіших та наймогутніших
середньовічних держав.
VІ.
Домашнє завдання
1.
Опрацювати
§ 10 підручника.
2.
Завдання
1-2 (стор. 76), підготуватись до т.о.
Додаток 1
1-ша група «VIP-вагон для політичної еліти»
Мета: ознайомитися з політичним становищем у Київській Русі.
Матеріали: підручник (с.69- 70),
Історична довідка
На Старокиївський горі знаходився замок великого князя Київського, який
очолював державу, зосередивши у своїх руках всю владу, що була спадковою. Він
був власником усієї землі. Князь вершив суд. У разі потреби скликав збори
городян — віче, на якому вирішували питання про воєнні походи, укладання угод,
успадкування престолу.
У державній діяльності князь спирався на дружину, яка брала участь не
тільки у воєнних походах, а й в управлінні державою. Окремими частинами країни
керували князі й великі бояри. За свою службу вони користувалися частиною
данини. Із часом бояри і князі почали одержувати від великого князя київські
землі. Отримуючи земельне володіння, вони потрапляли в залежність від нього —
ставали його васалами. Княжі воїни, дружинники, місцева знать утворювали стан
бояр. Вони мали право спадкового володіння землею. Земельна власність, якою
можна було вільно розпоряджатися, зокрема заповідати, продавати, називалася
вотчиною.
Поступово на Русі складалася система васальних відносин між великим князем
київським та боярами удільними князями. У свою чергу, залежними від них були й
дрібніші власники землі.
Крім князів та бояр, населення поділялось на такі верстви: дружинники,
купці, селяни, служителі церкви. Протягом князівського періоду історії
середньовічної України формується феодальне суспільство з притаманною йому
соціальною структурою.
Завдання
1. Визначити, якою була форма державного правління в Київській Русі.
2. Скласти ієрархічну піраміду політичного устрою.
Основні питання
1. Дати визначення, що таке монархія.
2. Що таке віче? Які питання розв’язували на ньому?
3. Яке земельне володіння називається вотчиною?
4. Що таке васалітет?
Додаток 2
2-га група « Загальний вагон»
Мета: ознайомитися з основними верствами населення у Київській Русі.
Матеріали: підручник (с. 70-71).
Історична довідка
Основну масу сільського й міського населення Київської Русі становили
«люди» — усі вільні, переважно селяни-общинники. Збереження протягом тривалого
часу терміна «люди» щодо вільного населення свідчить, що процес феодалізації
проходив нерівномірно, зачіпав інтереси окремих селянських общин. Жителі
багатьох з них, втрачаючи станову повноправність, зберігали особисту волю
(свободу). У Київській Русі існувала суспільна власність на землю.
У джерелах часів Давньоруської держави часто вживають термін «смерд». За
своїм місцем у суспільстві вони посідали проміжну позицію між вільними
князівськими міністеріалами і «людьми» селянської общини. Особисто смерд був
вільним. Він мав право переходити до сильного патрона. Разом із сім’єю він
господарював у своєму «селі». Князь давав йому землю за умови служіння йому. За
право володіння самостійним господарством смерд сплачував князеві данину.
Смерд, який завоював довіру князя, міг стати отроком, дитячим, старостою.
Деякі смерди могли піднятися по соціальній драбині досить високо. Але
смерд-боржник міг бути перетвореним і на феодально-залежного закупа. Розвиток
феодалізму зумовив зменшення ролі смердів у Київській Русі.
Для позначення феодально-залежного селянства у Київській Русі використовували
термін «закуп». Закуп — це людина, яка потрапила у боргову кабалу і зобов’язана
своєю працею у господарстві хазяїна повернути одержану у нього «купу».
Ізгой — це людина, «зжита», вибита зі звичної колії, позбавлена свого
попереднього стану. Ізгої були двох видів — вільні й залежні. Різниця у
становищі ізгоїв залежала від того, з якого середовища люди потрапили в
ізгойство. І серед перших, і серед других могли бути як жителі міст, так і
селяни. Значний контингент феодально-залежних ізгоїв формувався за рахунок
холопів, які викупилися на волю. Останні зазвичай не поривали зв’язків з
хазяїном і залишалися під його владою. Проте траплялися випадки, коли холоп,
який звільнився, ішов від свого хазяїна. Такі ізгої (вільновідпущеники)
зазвичай потрапляли у залежність від церкви. Поряд з
ізгоями-вільновідпущениками у Київській Русі зустрічались ізгої — вихідці з
вільних верств давньоруського суспільства. Ізгой залишався вільним, доки сам не
ставав закупом або холопом.
У Київській Русі до складу невільного населення входили й раби. Одним із
джерел рабства був полон. У Х-ХІІ ст. для позначення рабів-полонених вживали
слово «челядь». На відміну від челяді, раби-холопи — це члени племені, продукт
тих соціальних процесів, які відбувались у Київської Русі. На холопа
перетворювався закуп, який тікав або завинив. За борги в рабство могли продати
збанкрутілого боржника.
За «Руською Правдою», челядин — це раб, який перебуває під владою свого
хазяїна. Холоп в окремих випадках був наділений деякими правами. Так, будучи боярським
тіуном, він міг виступати в суді як «видок». Холоп, який вдарив «вільного
мужа», зазнавав кари.
Соціальний склад міського населення Київської Русі був вельми
різноманітним, що є характерною ознакою суспільства середніх віків. Міське
населення поділялося на дві основні групи: міські низи і міську аристократію.
До останньої належали князі, бояри, вище духовенство, купці. «Руська Правда» з
повагою називала «градинів», «купчин», лихварів. Купці, що займалися зовнішньою
торгівлею, іменувалися «гості». Міські низи (ремісники, дрібні торговці, рядове
духовенство) становили найбільш численну групу міського населення. Основна маса
городян була особисто вільною. Частина ремісників залежала від своїх хазяїв —
бояр, купців. Вільне ремісниче населення не було однорідним за своїм складом.
Із загальної маси ремісників виділялися більш заможні майстри, у яких були
залежні від них підмайстри або учні.
Уривок з «Правди Руської»
«Аще уб’ють огнищанина..., то убивця платить за нього 80 гривень..., а за
князівського під’їздного... платить 80 гривень... А за убитого князівського
тіуна — 80 гривень... А за убитого смерда або холопа — 5 гривень... А за
рядовича — 5 гривень...
А челядин сховається... платить 3 гривні продажу...
Про закупа ж... Аже пан скривдить закупа..., за образу платить йому 60
кун».
Завдання до тексту
1. Уважно прочитайте уривок з «Правди Руської». Які верстви населення
згадано в документі?
2. У чому полягає відмінність у їхньому становищі?
Завдання
Скласти схему соціальної структури суспільства.
Основні питання
1. Як відбувалося формування стану духівництва?
2. У чому схожість і різниця між європейськими і давньоруськими станами
суспільства?
Додаток 3
3-тя група «Вагон-ресторан»
Мета: ознайомитися з розвитком сільського господарства і побуту у Київській
Русі.
Матеріали: підручник .
Історична довідка
Господарська продукція княжих часів мала інший характер, ніж зараз. Головна
відмінність полягала у харчуванні тодішніх людей полягала в тому, що вони
споживали багато дичини. У лісах було багато всякої звірини. Перед військовим
походом князі влаштовували лови для забезпечення воїнів м’ясом. Князі полювали
на диких кабанів, вживали м’ясо всякої звірини, окрім «нечистих», наприклад
лисиці, вивірки, бобри, хом’яки й інші. Згадується також свиняче сало. За
прикладом степовиків живилися також кониною, хоч і рідко. Літописець згадує, що
князь Святослав Хоробрий вживав кінське м’ясо, а в його війську після
нещасливого болгарського походу настав такий голод, що навіть за конячу голову
платили дорого. Із домашньої й дикої птиці згадувано курей, гусей, голубів,
лебедів, журавлів, тетеревів, рябчиків.
Дуже багато вживали риби, бо її була сила-силенна в озерах і річках, а до
того суворі релігійні приписи передбачали часті пости. Ченці ніколи не вживали
м’яса, віддаючи перевагу рибі. Пили коров’яче й овече молоко. З молока робили
сир, але про масло звісток не маємо. Споживали також яйця.
Значно менше був поширений рослинний харч. Як уже знаємо, городини було
тоді небагато: ріпа, часник, цибуля, може, огірки, зі стручкових рослин —
горох, боби, сочевиця (загальна назва була — зілля). Під час голоду їли лободу.
Улюбленою стравою була сочевиця, з якої приладжували сочиво. Знаємо також
пшоно, взагалі кашу.
Як приправляли різну їжу, про це є мало звісток. Знаємо тільки те, що м’ясо
варили в казані або пекли. Як приправу до страв уживали часник, кріп, чебрець.
Зі Сходу перейняли також перець та імбир, але, вочевидь, його вживали тільки
заможні. Пісні страви мастили дерев’яним маслом, тобто рослинною олією.
Зерно мололи на ручних жорнах. Борошно заливали окропом, додавали квас,
місили тісто й пекли в печі. Найбільше пекли житній хліб, бідні уживали також
вівсяний. Хліби бували великі, ковриги або малі — коврижки, звідки й пішла
назва «коржик». На бенкетах печиво було більш вибагливе — пекли булки з тіста:
«хліби дуже чисті, інші з медом та маком». Згадують також про пироги.
Із напоїв здавна знали кисіль: борошно розмішували у воді, варили його й
підливали сить — мед, розведений водою.
Обіди й бенкети відбувалися з різних нагод: на княжі з’їзди, церковні
свята, весілля, іменини. На бенкетах пили багато й радо. Літописець переказує
приповідку Володимира Великого: «Русі радість є пити, без того не можемо
жити!».
Завдання
1. Які продукти складали основу раціону русичів?
2. Чим відрізнявся раціон русичів від сучасного?
Додаток 4
4-та група «Товарняк»
Мета: ознайомитися з розвитком ремесел, торгівлі у Київській Русі.
Матеріали: підручник (с. 73-75).
Історична довідка
Із роками Київська Русь бурхливо розвивалась і міцніла, зростав і Київ.
Наприкінці Х ст. у межах міста вже були гори Старокиївська, Лиса, Киселівка,
Щековиця, густо заселений Поділ з урочищами Гончарі, Дитинка, Кудрявець,
Кожум’яки. Самі назви свідчать, що тут проживали ті верстви населення, які
сприяли розвитку виробництва, — ремісники. Цілі квартали були заселені
ковалями, ювелірами, шевцями, кравцями, бондарями,стельмахами. Наявність
значної кількості ремісничих спеціальностей свідчить про розподіл праці у
давньоруському ремеслі. Серед таких майстрів своєї справи можна назвати
лучників, що займались виготовленням луків, тільників (спеціалістів з
виробництва сагайдаків), мечників. Зброярі виготовляли мечі, бронзові булави,
луки, наконечники списів. Мечі коштували дуже дорого, їх передавали у спадок
від батька до сина, а коли не було спадкоємця, клали в могилу разом з
власником. А скільки праці та часу потрібно було докласти, аби зробити кольчугу
воїна. На одну кольчугу витрачали близько 600 м залізного дроту, який
розрубували на 20 тис. кілець.
Ті ремісники, чия продукція користувалася великим попитом, займали в Києві
цілі квартали. Наприклад, квартал Кожум’яків. Київ був великим міжнародним
центром торгівлі. Через місто проходили важливі торговельні шляхи, які
з’єднували Європу з Візантією. Зручна Київська гавань, одна з найголовніших на
великому шляху «з варяг у греки», знаходилася на Подолі. Звідси вирушали каравани
лодій у далеку подорож до Царгорода. Тут розміщувалися численні склади,
торговельні колонії купців з інших давньоруських міст та інших країн.
Значну частину Подолу займало Київське торговище, де сходилися «гості» —
купці з різних частин світу. Із Візантії привозили шовкові тканини, прикраси,
посуд, вина, перець, імбир. Із північних країн привозили хутра, залізні вироби,
із західноєвропейських — сукно, тонке полотно, оселедці, напої.
Завдання
1. Визначити, які види ремесел були найбільш поширеними на Русі.
2. Скласти схему, що купували й вивозили купці з Київської Русі.
Основні питання
1. Яке місце в Києві вважали основним центром торгівлі?
2. Де в Києві відбувався безпосередній обмін товарами?
3. Чим можна пояснити таку велику кількість видів ремесел у Київській Русі?
